З Різдвом Христовим

За традицією, на Різдво за столом після святкової служби в храмі збирається вся родина, кажучи замість привітання слова: "Христос Рождається! Славімо його!". На цій трапезі розговляються, адже 7 січня – дата закінчення посту, тому господині на цей день готували вже й м'ясні страви.Головною різдвяною стравою вважається кутя - пшенична або рисова каша, змішана з родзинками, маком, медом, горіхами. Також на столі обов'язково має бути узвар – компот із сухофруктів. 
Святкують Різдво 12 днів, до Водохреща – 19 січня. Цей період називається Святки. Вітати один одного в ці дні прийнято словами: "Христос народився!" - "Славімо Його!". Також на Різдво Христове прийнято колядувати, а колядників обдаровувати грішми й солодощами. На це свято в кожному домі також випікали пироги, пряники, колядки - це вироби з житнього прісного тіста з начинкою, якими пригощали колядників.
                                                     Бажаємо Вам веселих свят!

Новий рік 2019

                                               Неначе в казці

                                                Добрим дивом

                                        Хай новий рік у дім ввійде,
                                      Щоб цілий рік жилось щасливо
                                            І завжди малося усе!
                                     Хай рік новий, Різдво Христове,
                                      Вам подарують дні казкові,
                                                 Мов чистий сніг,
                                                 Що землю гріє
                                            Хай зігріває Вас надія.

6 грудня - День Збройних Сил України

             6 грудня в районному будинку культури відбувся концерт, присвячений до Дня Збройних Сил України.

Лист герою

                    Ми, діти,  дуже вдячні героям, що надають нам надію на світле майбутнє!,

                        захищають нашу Батьківщину та віддають своє життя заради миру.

Не плачте, сиві матері,
Не плачте, сиві матері,
Ви народили нам героїв.
Лютневий вітер на зорі
усе загоїть.
все загоїть.

Не плачте, сірі небеса,
Але не дайте нам померти!
Холодна дощова сльоза
не зможе стерти,
все зітерти.

Не плачте, постріли рушниць.
Вам не убити силу духу!
Погасне все, але зіниць
вогонь не стухне,
вже не стухне.

Заплач, молитво, на вустах.
Заплачте на іконах квіти.
Моя країно у сльозах,
ми будем жити,
будем жити.

Не плачте, з вірою в душі.
Не плачте, з правдою у серці.
Вже зовсім скоро крізь дощі
молитва наша
обізветься.

Світ без насилля

      Насильство фізичне чи психологічне, пережите чи уявне,  ховається в нас самих, у наших думках і вчинках, воно живе в нас і посеред нас. Насильство — це не те, що трапляється тільки з іншими, це те, що стосується кожного з нас. Ми за світ без насильства. Колаж виконаний Крохмаль К. , Коваленко А. , Доненко А. , Ревенко К. .

                               

Зроніть сльозу за тими, хто не зріс…

                          Голодомор 1932-1933рр. – це страшна трагедія в історії нашої держави. 
Голодомор забрав мільйони людей.Невідома навіть точна цифра. Для того, щоб не повторилися такі події, ми повинні знати і пам’ятати про них. Забути таке неможливо.

     На кінець заходу, який провела для нас бібліотекар Г. М. Сербул,  кожному з нас дали по кусочку хліба, щоб згадати ті часи, коли його так не вистачало дорослим та дітям.

Не раз казала бабця: - «Діти,

Святенький хлібчик бережіте,

Під ноги хліба не кидайте,

Його завжди ви поважайте».

І капали старечі сльози,

І серце билося в тривозі,

На стільчик сяде біля печі,

Розповідає нам малечі.

Як люди з голоду вмирали,

За що самі того не знали,

Села спустошені були,

Ох і зазнали всі біди.

Дітки на очах згасали,

У неньки хліба все благали,

А вона зморена, безсила,

Лободу в горщику варила.

Кропиву їли, лободу,

Не зупинили тим біду,

Смерть по селах йшла з косою.

Вкраїна вкрилася журбою.

Стогнала бідна Україна,

А в чім її була провина?

Перед ким дітки завинили?

Вони так хлібчика просили.

Просили хліба й помирали,

До неньки ручки простягали,

Над нею смерть також стояла,

Душа вже тіло покидала.

І знову бабця затужила,

Окрайчик хліба відломила.

Той хлібчик ніжно цілувала,

До свого серця пригортала.

Тому в День пам’яті жертв Голодомору запалімо свічку пам’яті. 
Хай у кожному місті й селі, в кожній оселі, в кожній родині старий і малий схилить голову перед пам’яттю невинно убієнних голодом – геноцидом, уклінно припаде до їхніх могил, поставить свічку перед образом Божим. 
Хай ця хвилина увійде в наші серця тихою, щирою молитвою, очистить наші душі від зла. 

Зустріч з Тетяною Конарєвою

«Я так люблю своє село» - говорить Тетяна Дем’янівна Конарєва, яка завітала до міської бібліотеки на зустріч з учнями 10 А та 10 Б класів ЗОШ №1, де класними керівниками є Архип’юк Л.М. та Буряк О. С. Тетяна Дем’янівна є автором книги «Село над Прусянкою» - в якій розповідається про життя села Пруси (Михайлівки), історія якого сягає сивої давнини. 
Його доля тісно пов’язана з долею усієї України, її героїчними і трагічними сторінками. 
В книзі розповідається про звичайних трудівників, які творили історію. 
Їх щирі, правдиві спогади, роздуми про пережите підкріплюються документальними архівними матеріалами. 
Книга ілюстрована фотодокументами.
Зустріч з Тетяною Дем’янівною та презентацію книги підготувала і провела 19 листопада бібліотекар юнацького абонементу міської бібліотеки Сербул Г.М. 
Учні із особливою увагою слухали про історію написання книги, про ту велику роботу, яку провела Тетяна Дем’янівна. 
Досить цікавою і змістовною була розповідь про історію села, про односельчан, про видатних людей, вихідців із села Михайлівки. 
За нарис із історії села Михайлівки «Село над Прусянкою» Тетяні Дем’янівні Конарєвій присуджено краєзнавчу премію ім. Марії Антонівни Шкаліберди. Захід пройшов в рамках програми «Краєзнавчі студії» ПБ.